стояти на сторожовому балконі,
чекати сигналу лиха
і не знати, що за мить сам летітимеш додолу
разом із затертими кросами,
водніком у кутку
і такими рідними рисами серед диму
падатимеш низько
аж до непроглядних надр,
до підземних рік з віскаря 
та невиплаканих сліз
глухо стукатимешся в стіни
блукатимеш без маршруту,
адже реб вже не вимкнуть
ця частота витіснить старі думки, звички
і звісно ж мрії
стане тобою 

улюблений місяць чорніє в календарі
трави обплітають ноги 
і ти знову падаєш
довго, в стилі Аліси
час розтікається
травень повертається знову і знову
точніше один довжелезний mayday

чи хтось відгукнеться?

[@virshok](https://t.me/virshok)

[#карич](?q=%23%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%87)