сузір’ям на небі рентгену розсиплються крихти фатуму   не знаю назви, але орієнтуюсь на нього в поході проти найбільш випадкового бога він забирає найкращих, тих, що їдуть назустріч сонцю на пробитому баці лишаючи по убитих дорогах кольорові плями віри можливо це були останні краплі і цього місяця більше не видадуть адже він вже ввійшов у смак перекрив всі поставки, перебив артерії, висушив навколишні землі до останньої сльо- зимно в його володіннях, коли знаєш, що сантиметром лівіше чи секундою довше, і в пісні були б зовсім інші слова але це все лірика на те він і бог, щоб ліпити завтра із випадковостей як себе зі шматочків свинцю та сталі цей пазл існує на зламах він перехоплює молитви, що летять не до нього всотує їх наївність оперізується стрічками чорними це його пояс з безконтактного бою безнадійно нерівного бою знову встаю у ринг після сотень новин-нокаутів торую стежку слідами найкращих підбираю уламки їхнього вчора такого світлого, що і досі відблискує у гострих скельцях дістаю слова із бійниці розсипаю по вулицях та ярах знаходжу в лісах обереги та фото з нагрудних кишень збираю усе докупи та будую свого… в сузір’їв на небі рентгену немає назв але є імена і у кожному схований Бог [@virshok](https://t.me/virshok) [#карич](?q=%23%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%87)