Там, де біліє черемха
За селом, де туман над водою,
Де верба нахилилась до дна,
Черемха цвіте над рікою —
Біла-біла, неначе весна.
Пахне ніч молоком і дощами,
Тихо місяць торкає ставок.
І старими, забутими снами
Знов вертає дитинство з думок.
Там стежки заростають травою,
Там віконце світилось колись.
Там матуся чекала з журбою,
Там слова найдорожчі знайшлись.
Скільки літ розметало по світу,
Скільки стежок чужих перейшов…
Та черемха, заквітчана цвітом,
Береже те, що час не зборов.
Я вернусь, коли змовкнуть тривоги,
Коли спокій розбудить село.
Покладу біля рідного порога
Все, що серце крізь роки несло.
Хай цвіте моя біла черемха,
Хай над річкою стелиться цвіт.
Є у світі і радість, і втіха,
Та немає дорожчого — рід.

Yegenii L