Ті слова, що в глибинах народжені рибами,
Залишають наживки з гачків язика під лускою.
Мов у дзеркалі недоомріяне зчитую,
Недовиловлене, недовимолене. Не з тобою.

Я селюся у мушлях замріяних равликів,
Плину голосом звуків знеструмлених за течією.
Бачиш, зливою в серці спричинено паводок.
Саме тими словами і мовою саме тією.

Не замовчуй. Мовчи у розплавлених вигуках.
Піднебінними веслами човен виштовхуй на берег. 
І пісок у долонях просіявши, вислухай.
Як востаннє, як вкотре, як завше, по колу, як вперше.

[@sarahwatsonrhymes](https://t.me/sarahwatsonrhymes)

[#мовчан](?q=%23%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD)