того року літо було занадто спекотним аби виходити із води
і ми вдали ніби суші взагалі не існує
а наша планета це крапля роси 
на пелюстці космічної квітки
або конденсат на пляшці холодного лимонаду
що його тримає в руках 
космічний хлопчик 

згодом
наші тіла почали обростати лускою
і ми ковзали по річкових тунелях
наче тут і були народжені
а прохолодність глибин наділяла нас всемогутністю
підводного царства 

аж раптом
почав крапати дощ
прибиваючи додолу зерна літньої спеки
аби вона проросла 
зеленим лататтям
тепер можна вирушати додому
вистрибуючи з річки прямо в дощову краплю
бо ми тепер жителі водяної планети
допоки космічний хлопчик
не втамує спрагу

[@karina_antonenko](https://t.me/karina_antonenko)

[#каріна_антоненко](?q=%23%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE)