Вчора.
Всього лиш учора.
Чи може вже вічність 
У чорну безодню скотилась, пронеслась...
Жахлива потвора хапає, викручує руки, ламаючи Волю,
Зникає безслідно,
Без муки, без болю ковтає години за місяцем місяць...
Летить, 
Перемелює долі.
Життя.
Твоє чи моє,
Та хіба є різниця
Для Всесвіту
Всі ми кістки рахівниці.
Кістлявими пальцями
Облік складає,
Надію розділить, 
Скорботи помножить,
Тривоги додасть 
І у ступінь зведе.
А щастя і радість 
Лише віднімає.
І наче насмішка,
Із цього буття відчинений вихід, але вороття немає...
Тікає
В турботах щоденних стираються грані між нав'ю та яв'ю.
І пам'ять вкриває,
Висмоктує спогади,
Марить свідомість,
Спливає, 
Стікає
Липка пелена.
Не бачу, не чую,
Не вірю, не знаю,
Минуле, майбутнє,
Безмежність чи мить,
Вогник мій мерехтить,
Ще горить, ще не згас,
Світить через роки,
Хоч здається лиш вчора,
Так, всього лиш учора 
Почалася вона.
Війна.

2025-07-08/16

м. Вінниця

 Ігор Ілляшов [@GarrySnowmanThoughts](https://t.me/GarrySnowmanThoughts)

[#IhorIlliashovPoetry](?q=%23IhorIlliashovPoetry)