віднайти себе там, де видніється лінія сріблена 
наче відступ означений порухом рук на грудині вологої шибки 
/нам ніколи не вийти/
нам зостатися тут позамежними і невідʼємними
візерунками кільканадцяти вірувань на витку живота —
      пуповинно відтятої смерті
//
що за шклом пробираються в зливі обрамлені схлипи 
не захованих вістей, 
і шкребуться об крівлю зізнаннями туго й настирливо
/нам ніколи не вийти/
ти сідаєш край столу навпроти — і я занотовую видихом
переливчастих стебел гортані мотиви 
розмито і схиблено
/
ось стриміє надривчаста пісня над вбраним до сутінок глеком любови
обумовлено все 
заціловано вздовж тихо сповіддю
—
і коли ти стаєшся навпроти — я виходжу з обірваних ліній магнітного поля 
на поверхню ребристих поверхонь дахів — семигранно і голосно

[@nlitvinovapoetry](https://t.me/nlitvinovapoetry)

[#літвінова](?q=%23%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B2%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0)