Я — колесо,
лесо і коло.

Коли відганяю від себе спротив
думок
і тіні берез Кайзервальду
понад схилами, що ведуть до казок —

чи то пак до оперного театру,
чи то пак до театру потвор,
де любов — персонажка тринадцятого порядку,

як Гестія — тринадцята із богів:
для Олімпу — колона в центрі споруди,
і приклад дотримання клятви,

яка не рятує — утримує понад краєм,
утримує понад тінями-манівцями
титанів,

які шепочуть на вухо,
що ти нездара,
і навіть не колесо,
і не вісь,

і любов твоя не тринадцята —
бо ти злість,

і увесь твій шлях —
це дорога Атла‌са:
до неба і висі,
які він передасть —

а відтак
неси.

[@in_gal_night](https://t.me/in_gal_night)

[#софія_волкодав](?q=%23%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2)