Я просто не встиг, зрозумій мене – я не встиг! –
На полі футбольному лишалося три хвилини, 
Я в всьому шукав сотні знаків, кодів і стигм,
І в всьому знаходив лиш те, що у всьому винний.

Я просто підздав, підзабив чи можливо вмер, 
В лікарні всі лінії не такі і криві вже,
А стіни палати зелені як влітку намет,
А люди в палатах не хворі і не божевільні. 

Це просто невдалий, такий собі збитий я,
Як сотні ворон, що всідаються на деревах, 
Їх дім – це повітря, їх колір – опала листва,
Їх сутність – це бути улюбленими поетів.

Їх здатність – ходіння, кричання на світ-масив,
Їх колір – це ґрунт, а точніше його подоба,
І скільки б не гримав, і скільки б кого не "любив",
Ворони єдині, кого я насправді вподобав.

[@diominpoetry](https://t.me/diominpoetry)

[#дьомін](?q=%23%D0%B4%D1%8C%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BD)