як же мені пощастило 
пізнати тебе
хоча б похапцем
ти зʼявилась зненацька 
як зʼявляються на світ діти
тебе по-варварськи вирвану 
з зародку
прибило до мого боку
де шепіт твого світогляду
безбожно торкався шиї

от би стати контактною лінзою
обтікати твою рогівку
осягнути кут перспективи 
навіть якщо із заломами
або тамплієрським хрестом 
лягти тобі поміж груди 
чи може кінчиком нігтя
який нервово згризеш

припиняй ці хукапи
ти заслужила на більше
ніж пальці та свідки з ганчірʼя
у богом забутому дворику
я віддала би руку
й серце
і якщо ти не проти згрішити
поклянусь берегти та гріти
наше приречене щось 

бо кожна маніфестація
всього лиш хвороблива компульсія
тож ми у найкращих традиціях
також усе спартачимо
кричи 
вибухай
нехай від ударної хвилі 
рвуться мої перетинки 
лиш останнє 
що хочу чути
як ти стогнеш моє імʼя

[@crescent_poetry](https://t.me/crescent_poetry)

[#онофріюк](?q=%23%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%84%D1%80%D1%96%D1%8E%D0%BA)