Звуковидіння

Як вохрою крони займаються та не згорають,
І килим червоний висить виноградовим листям,
Мелодія горнеться  вітром у шалик імлистий,
І з нею погордо долаєш осінні спіралі.

Та з чого зіткались мотиви натхненно-звабливі,
В яких віддзеркалення літа у стиглій шипшині?
Хоча колючками тривог переливи прошиті,
За власним лекалом уплетені блискавки-клини.

Ви б знали, як дзвінко лунає пелюстка кармінна!
Та хвилі барвінку мрійливо несуть кантилени.
Розплющиш повіки  — і музики сила-силенна
У барвах, увімкнених світлом та звуковидінням.

Збирати довколишні ноти — не те, щоб потреба.
Не те, що у короби скласти розкидане лего.
Хоч трелям цирконів сучасна безпека підлегла,
Та пісня не кориться. Лагодить зламані греблі.

Ескорт пелехатий по обрію ходить неспішно,
Чи знову не спати прохає світанок на морі.
Одним перекати думок ці події прискорять,
Знайомої статики будуть триматися інші.

[@literospletinnia](https://t.me/literospletinnia)