**Операція «Карфаген»: корупційна система починає розсипатися через внутрішню боротьбу**

4 вересня **НАБУ та САП оголосили про операцію «Карфаген», у межах якої були затримані співробітники Офісу генерального прокурора, яких пов’язують із легалізацією коштів від шахрайських кол-центрів.** За наведеними даними, в Україні працює близько 2 тисяч таких центрів, понад тисяча з яких нібито мали силове прикриття та фактично вважалися «білими». **Це означає, що проблема могла полягати не просто в існуванні шахрайського бізнесу, а в його системному прикритті представниками державних структур.
**
**За інформацією джерел **[ZN.UA](http://ZN.UA/)**, схема діяла через так зване «єдине вікно», до якого були залучені представники СБУ, ГУР, Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції,** прокуратури, Фінмоніторингу та Державної прикордонної служби. Кожен із понад тисячі «білих» кол-центрів нібито **сплачував близько $20 тисяч щомісяця, з яких $3 тисячі припадали представникам прокуратури. Після приходу Руслана Кравченка на посаду генпрокурора частку прокуратури нібито хотіли збільшити до $7 тисяч, а загальну «абонплату» — до $24 тисяч.** Саме це, за наведеною версією, спричинило конфлікт усередині системи та передачу інформації НАБУ.

**Масштаб потенційної схеми справді вражає: понад тисяча точок із платежем у $20 тисяч давали б більше $20 млн щомісяця. Спроба збільшити частку прокуратури могла додатково принести близько $3 млн, але водночас порушила баланс між учасниками «єдиного вікна».** Тому ключовим у справі стає не лише факт затримань, а механізм викриття: за цією версією, учасники корупційної системи фактично здали один одного, коли виникла загроза перерозподілу грошей. **Це свідчить про те, що боротьба всередині державного апарату може бути пов'язана не стільки з бажанням знищити схему, скільки з контролем над її фінансовими потоками.**

**У ширшому сенсі «Карфаген» оголює небезпечну проблему: якщо наведені звинувачення підтвердяться, йдеться вже не про поодиноких корупціонерів, а про мережу взаємозалежності між правоохоронними та державними структурами.** За таких умов антикорупційні органи змушені боротися не лише зі злочинними схемами, а й із їхнім можливим державним прикриттям. **І головний висновок полягає в тому, що країна не зможе ефективно протистояти зовнішній загрозі, доки частина державного апарату витрачає ресурси **на контроль корупційних потоків та боротьбу між самими учасниками цих схем.

[#штт_Ексклюзив](?q=%23%D1%88%D1%82%D1%82_%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%B2)