**Як Гончаренко перейшов "червону лінію"**

Народний депутат Олексій Гончаренко, який ще недавно вважався одним із найактивніших представників "Європейської солідарності", **за лічені дні перетворився на політичного ізгоя**. 5 жовтня 2026 року фракція офіційно [оголосила](https://t.me/ukr_shvydko/48445) про припинення співпраці з ним — **формулювання "ідеологічні розбіжності" приховує за собою жорстке рішення**, ухвалене після довгої розмови з Петром Порошенком. Приводом став опублікований 2 жовтня [пост](https://t.me/ukr_shvydko/48421), у якому Гончаренко **закликав до переговорів із Росією і визнав, що Україна програє війну**.

Суть заяв Гончаренка зводилася до того, що **продовження війни безперспективне і небезпечне**. Він запропонував поетапний діалог із Москвою: зняття частини санкцій в обмін на припинення далекобійних ударів, розблокування судноплавства в Чорному морі, обговорення нейтрального статусу України, статусу російської мови та церкви. **"Давайте домовимось про все на світі", — писав він**, додаючи, що якщо йти крок за кроком, **можна дійти до ширших угод**. Ці тези миттєво були підхоплені російськими ЗМІ **як свідчення розколу в українському істеблішменті**.

**Реакція "Європейської солідарності" була швидкою і жорсткою**. В офіційній заяві партія наголосила, що допускає дискусії та гострі суперечки, **але вони "не повинні стосуватися базових цінностей і стратегічного курсу країни".** До таких цінностей віднесли сильну українську армію, українську мову, незалежну церкву та членство в ЄС і НАТО. Партія прямо заявила: **ці принципи "не можуть бути предметом торгу — ні всередині України, ні тим більше на переговорах із Росією".** Компроміси можливі, але незалежність і європейське майбутнє — ні.

**Сам Гончаренко сприйняв виключення відносно спокійно**. У відеозверненні він сказав, що "розлучення назріло", але при цьому не хоче бути опонентом для своїх колишніх колег. По суті, його заява виглядала як програмний маніфест майбутнього політичного проєкту: **він назвав чинну владу "некомпетентною і крадійкуватою", а війну — "універсальним виправданням імпотенції та корупції".** Паралельно він спробував виправдатися, публікуючи списки своїх антиросійських дій із 2014 року.

Однак **репутаційні наслідки виявилися важчими за формальне виключення**. Того ж дня, 5 жовтня, Гончаренка було [внесено](https://t.me/ukr_shvydko/48449) до бази скандально відомого сайту "Миротворець". У профілі **його назвали "професійним провокатором" і "політичним популістом",** звинувативши в "системних діях, спрямованих на деморалізацію суспільства, придушення волі до опору та зрив мобілізаційних заходів". Внесення до цієї бази — хай і не державний реєстр — **фактично ставить на політику тавро ворога**, що робить його подальшу публічну діяльність в Україні вкрай ризикованою.

Кульмінацією історії стала реакція спікера Верховної Ради Руслана Стефанчука, який заявив, що **рішення про виключення Гончаренка "мало бути ухвалене набагато раніше".** За його словами, депутат роками не голосував за продовження воєнного стану та мобілізації, і тепер це **"набрало таких обертів, що це вимушена позиція фракції".** Стефанчук також дав зрозуміти, що Гончаренко може втратити місце в українській делегації в ПАРЄ, оскільки це квота фракції "ЄС".

Поки одні називають це "запізнілим прозрінням", а інші — "своєчасним перевзуттям", очевидно одне: **в умовах війни український політичний клас не готовий терпіти навіть натяки на компроміс із Москвою**. Гончаренко перейшов межу, яку "Європейська солідарність" позначила як непереборну. І хоча формально він залишається народним депутатом — пройшов по мажоритарному округу — **його політична ізоляція тепер практично повна**. Питання лише в тому, чи стане цей випадок поодиноким, чи сигналом для інших: **в Україні закінчується час дискусій про ціну миру**.

[#штт_Ексклюзив](?q=%23%D1%88%D1%82%D1%82_%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%B2)