**Залужний попереджає про кризу державного устрою: що чекає Україну без змін

**Наприкінці серпня Валерій Залужний, посол України у Великій Британії**, заявив, що замість держави, за яку боролися й гинули тисячі українців, країна **отримала «кланово-олігархічну республіку», яка системно руйнує суспільну довіру та єдність**. Прямого імені Володимира Зеленського він не назвав, однак його слова були сприйняті як критика чинної моделі влади. **Залужний також застеріг, що переговори з Росією можуть виявитися пасткою**, хоча припинення вогню він назвав єдиним виходом із ситуації. Водночас, за його оцінкою, українська армія ослаблена, деморалізована й політизована. **При цьому рівень довіри до самого Залужного, за наведеними даними, становить 68%**.

**Схожу проблему описує політолог Андрій Єрмолаєв**, наголошуючи на розриві між конституційними принципами та реальною системою управління. Конституція визначає **народ джерелом влади й забороняє її узурпацію**, однак, за словами Єрмолаєва, фактичне управління бюджетами, кадрами та державними процесами відбувається поза правовим та інституційним полем — **через неформальні зв’язки, закриті групи та силові структури**. Таким чином, визначення Залужного про «кланову республіку» і характеристика Єрмолаєва як «тіньової системи управління» описують одну проблему: **концентрацію реального впливу поза прозорими державними механізмами**.

**Показовою на цьому тлі є ситуація з довірою до президента**. За результатами опитування центру «Соціс», проведеного наприкінці липня — на початку серпня 2026 року, **Володимир Зеленський посідає лише шосте місце в рейтингу довіри, маючи підтримку 18% опитаних**. Ексгенпрокурор Юрій Луценко водночас заявив, що Зеленський, на його думку, зацікавлений лише у виборах, **результат яких гарантує йому перемогу, і що виграти справжні вибори у два тури він не здатен.**

**У сукупності ці оцінки вказують не просто на політичний конфлікт**, а на проблему довіри до самої системи державного управління. Якщо влада й надалі концентруватиметься навколо вузького кола впливу, а **критика, реформи та питання боєздатності армії залишатимуться другорядними**, суспільний розкол лише поглиблюватиметься. У воюючій державі така тенденція створює стратегічний ризик: **без відновлення довіри до інституцій, верховенства права та армії навіть військові успіхи буде дедалі важче перетворювати на стійкий результат для країни**.

[#штт_Ексклюзив](?q=%23%D1%88%D1%82%D1%82_%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D0%B7%D0%B8%D0%B2)