**Дуже подобаються оці еміґрантські видання у оформленні Петра Холодного-молодшого. **

_Це 1954 рік, а _[отут показував ще](https://t.me/ukrainian_art_crossroads/4630)_. _

А ось вірш Маланюка з цієї ж антології, який він написав у серпні 1937 року і присвятив [Катрі Гриневичевій](https://t.me/ukrainian_art_crossroads/453): 


> Карпати
> 
> Тут спізнені черешні. Дика рожа
> Ще квітне, хоч на долах — вже жнива.
> О, земле рідна, знову ти нова
> І я оттут як гість із Запорожжя.
> 
> Смереки, ялівець, густа трава.
> Та Прут шумить — його не затривожать
> Ні хащі, ні камінні бездорожжя,
> Ні людські тіні, ні земні слова.
> 
> Від полонини віє прохолода.
> Чим вище, тим трудніш безкрилий крок
> Людини. Та зате ж яка свобода
> В цих хвилях гір, в срібних нитках річок.
> 
> Ще трохи — й майже степовий, неспинний
> Ось в груди вдарить вітер з України.