Коли Джалапіта впав у нікчемство, він відкрив контору для оренди небесних долин, хмарних колодязів, розсувних хмар з громами і без громів. Для безробітних здавав безплатно. З маєтних брав залежно від їхніх прибутків від п'ятьох центів до тисячі долярів. В цій конторі можна було купити також ляндшафт з пам'яті.

 [Емма Андієвська](https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/andiyevska-emma/) «Джалапіта», 1962

_Задача на життя: навчитися впадати у нікчемство так, як Джалапіта. Для п’ятниці достатньо гідно. 

Образ Джалапіти з цього оповідання — невловний, але все ж навіює думки про якихось янголів, а тепер я прочитав, що він нагадує своїми якостями східні бачення святих чи богів. Але одночасно, Джалапіта — як Сковорода. Світ ловив його, ну а далі ви в курсі. _

 [Михайло Бойчук](https://uain.press/blogs/mihajlo-bojchuk-i-bojchukisti-rozstrilyane-vidrodzhennya-zhivopisu-560714) «Голова ангела», 1909

_Ранній Бойчук, паризький період: після споглядання робіт Сезанна, Ренуара й Пікассо він остаточно відходить від академізму до поєднання простоти й монументальності. Ну і чим не Джалапіта?_