 **Прочитав горор Маркуса Клівера і оком не блимнув. **

_Сподобалось дуже&#33; _

Було цікаво у кожен момент читання, велике задоволення отримав від того, як автор перевертав картину створеного ним світу, яку структуру він обрав, як він залишив рівно стільки недосказаного, скільки треба, щоб я негайно хотів з кимось це обговорити. У мене таке буває раз на рік&#33; 

 Отже, хто читав — можете написати мені у коментарях вашу версію подій. Мені не здається, що все тут аж так однозначно, або принаймні, я вважаю, що автор дозволяє трактування. Якщо бажаєте знати, мені здається, що ніхто нікуди не приходив, але це не точно. 

 Відбувалося там таке: до дівчини додому стукає родина незнайомців з проханням подивитися будинок одним оком. Протягом всього роману у вас буде можливість декілька разів передумати — хто до кого прийшов, хто кому хто, який у будинка номер, як кого звати, до чого тут пси, чи боїтеся ви темних підвалів і багато чого ще. 

 **Коротше, я у захваті, поговоріть зі мною. **[#раджу_почитати](?q=%23%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8)** всім любителям жанру**. 

P. S. Ще мені сподобалась, як би вам сказати, легкоіронічні домішки конспірологічних версій. У романі ніби є декілька реальностей, плюс ще група конспірологів, чиї версії у форматі очевидне-неймовірне нам часом підкидають. Дуже прикольно&#33;