**«Серед крові й лайна людина шукає чогось прекрасного. А даси їй це прекрасне — і вона знову шукатиме кров і лайно**». 

[Ольга Мерц «Світ для фрау Еверс»](https://ouroborosbooks.com.ua/product/svit-dlya-frau-evers/), 2026

_Апокаліпсис від несвятого Франциска і (неймо)вірного крука, що першим вилетів з того самого Ковчега і бачив все. «Світ для фрау Еверс» — одна з тих книжок, про які я вже на 30 сторінці знав, що це 5 зірочок і що далі, то більше був того певен. Голосно скажу, що це наразі дебют року. _

 Ольга Мерц дарує нам екскурсію містечком Оснабрюк початку 1920-х років — час проклятий, непевний і брудний. Так, це саме екскурсія — місто є повноцінним героєм роману, Ольга все розкаже і покаже (в кінці книги на вас чекають фотографії всіх локацій). 

 Отже, Оснабрюк накрило божевілля, як і наш світ. Як і наша земля, Оснабрюк стає об’єктом інтересу зла, ціллю. Чому, звідки? 

> Пам’ятаєте, я казав, що немає нічого небезпечнішого  за дурні ідеї? Згадайте про це наступного разу, коли питатимете, звідки все це береться. Потворні режими, божевільні диктатори, руйнівні ідеології — словом, те, що спадає вам на думку, коли ви нарікаєте на «все це». Хочете знати, звідки воно? Виповзло з-за ДВЕРЕЙ і отруїло людські мізки через сни.


 Ольга пише, як досвідчена авторка: стиль, мова, структура рівня топ-авторів, я клянуся!  Загравання з культурними маркерами (здебільшого, німецькі легенди та Едгар По, але не тільки) та німецькою (і не тільки) мовою — **дуже сексі, просто вогонь.** У романі постійно змінюється оповідач, ним може стати майже будь-хто, але зроблено це дуже комфортно, монтаж філігранний. Працюючи з кроскультурним історичним фентезі, Ольга говорить як про нас, так і про загальнолюдське. **Літає тут хіба що крук, ну а те, що мистецтво відкриває двері — хіба у цьому так вже й багато фантастичного? **

 Саундтреком роману мав би стати Джим Моррісон, але Ольга пропонує гурт ДК Енергетик. Нехай так, але для мене все це відбувалося під [«This is the End»](https://www.youtube.com/watch?v=BXqPNlng6uI). Ще з улюбленого — тут немає нецікавих персонажів, **панує сіра мораль і одночасно — любов**:

> Франциск казав,  що любов неможливо заслужити. Що ніхто не достойний любові, і саме тому її потрібно давати без обмежень. Маєш —  давай. Не торгуйся, як на базарі, не думай, чи воно себе виправдає — ні, не виправдає, любов ніколи себе не виправдає, але ти давай. Бо якщо кожен почне отримувати лише те, на що заслуговує, світ стане нестерпним місцем.


 **Окремо мушу сказати про мистецьку верстку та ілюстрації Сергія Мірчука — блискуче! Роман Ольги Мерц — дебют року наразі для мене, але важко повірити, що це дебют. Я взагалі думаю, що саме такі книжки варто писати і читати, тому **[#раджу_почитати](?q=%23%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8)** всім, аби не забувати, що: **

> …немає в світі більшої банальності, ніж зло. Воно банальніше за будь-який людський афоризм.


_Але, я не втримаюся, і дам у коментарі ще одну цитату. Хочу, щоб ви це побачили. Читайте Ольгу Мерц, це перлина!! Дякую видавництву Уроборос, неймовірна робота!_