**«У пеклі мусить бути холодно. Холодно. Бо холод — це туга, відчай і безнадія». **

[Павло Паштет Белянський «Будь ласка, не бійся»](https://vivat.com.ua/product/bud-laska-ne-biisia/), 2026

_Стільки, курва, у цьому світі радості й горя, життя і смерті, хорошого й поганого. І все це так тонко, і від одного до іншого — лиш крок. А Паштет це все фіксує. _

 Про що б не писав Белянський, його книжки завжди про людей. За це ми його і любимо, а ця — не виняток. Фірмовий стиль, почерк, голос. Це знову роман, складений з історій різних героїв, які аж дивляться на тебе зі сторінок, такі живі. Як [«Бабуся вмирати не любила»](https://t.me/ukrainian_art_crossroads/1144), лиш про перший рік повномасштабної війни. Після шедеврального [«Битись не можна відступити»](https://t.me/ukrainian_art_crossroads/2167), це як повернення улюбленого гурту до класичного звучання. 

 Цього разу, автор збирає декількох чоловіків у самоорганізовану комендантську роту ТрО, з усіма її приколами і побочками, і дає нам щемливу наскрізну лінію одного з героїв, родина якого раптом опиняється в окупації на Київщині. Читалося комфортно, хоч і фрагментарно, у розділах 12-13 забував дихати.  

** У таких книжках колись читатимуть про нас. Я сміявся і плакав. Добре, що у нас є Паштет. **[#раджу_почитати](?q=%23%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8)