**Вимбачте, але я продовжую кайфувати від **[«Багряного зрізу»](https://t.me/ukrainian_art_crossroads/4903)**! **

_Ці два оповідання, я думаю, об’єднує доволі велика доля автобіографічності (хоча, я тепер думаю, що і в попередніх це було також). _

«До останнього слова» — Рязанцева завжди Рязанцева, дуже впізнавано. Тут знайшлося місце і пристрасті, і колишньому, і книгам, і роботі на телебаченні у Сєвєродонецьку. Але за кожним реченням тут впізнається Альона — я думаю, це вже фірмовий стиль. 

«Дім спогадів» — дуже франківське оповідання Поліни Кулакової, доволі складне емоційно, особливо для самої авторки, так мені здалося. Оповідання з секретним ключиком, який Поліна, щоправда, особливо і не ховає. Я б міг посперечатися з Поліною стосовно того чи не сируватим воно вийшло, але навіщо, якщо я отримав все, чого хотів? 

 **Сьогодні вже дочитаю і продовжую радити збірку для легкого жанрового читання! **

_P. S. Для франківців залишу декілька привітів від Поліни у коментарі. Перекличка! _

[#багряний_зріз](?q=%23%D0%B1%D0%B0%D0%B3%D1%80%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D1%80%D1%96%D0%B7)