[...]

як тихо ви пішли...
прихований у мережі вірш ваших життів
стихає і згасає сонце моє
вам услід
мова втрачає герметику образів
слова укотре втрачають потрібність
коли дивлюся на три одужковані крапки
на позначення ваших життів
відданих за світло
хоч би трохи того світла нам
не втратити ніколи
хто порахує вас, пам'ятаючи що цифра зрештою
не має значення у тому рахунку
де один — це одне життя
один вид очами з землі на сонце
одні обійми що вартують сонця і світу
яка глибока ця яма з двох кінців
у якій я — божевільний двійник
що дивиться на схід і глибоко вниз
я хочу розповісти вам хоч трохи про любов
яку вам так і не оповіли
але усе що лишається від слів —
прозріння
як тихо ви пішли...

 Ярина Чорногуз

_День пам'яті загиблих захисників України. Пам'ятати завжди. _

 Іван Труш «Соняшники», 1920-ті