Зіходить ніч на витишений сад…
Глибокий вересень шумить крилом качиним,
І за вікном, у листолет відчиненим, —
Червоних зір червоний зорепад.

В бентезі я!.. Душа моя живе
Твоїм печальним іменем прозорим.
Твій теплий голос кров мою зове,
І я освітлений твоїм осіннім зором.

Зійди мені!.. В цю ніч в своїм чутті
Я мов приймач!.. — в мені всі звуки світу!
Зіходить доля тихо на орбіту
Високоточних дум і почуттів.

 [Микола Вінграновський](https://uain.press/blogs/mikola-vingranovskij-rezhiser-i-poet-absolyutnogo-sluhu-1362013)«Елегія», 1960
  
_Потужний вірш з дебютної збірки Вінграновського «Атомні прелюди», яка вийшла у 1962 році. Тащуся від слів «витишений» і «листолет»! І від рядка про вересень з крилом качиним. 

Повністю — у коментарі._

 [Леопольд Левицький](https://localhistory.org.ua/rubrics/painting/misto-leopolda-levitskogo/) «Пейзаж», 1935

_Я раніше показував вам лише графіку Левицького, але олією він також писав пречудово, як бачите._