**Знайшов оце цікаве. **

_Стаття Євгена Дударя 1970 року з сатиричного журналу «Перець» про помилки в назвах українських вулиць. _

Вона взагалі дуже прикольна, а я, зокрема, дізнався, що у XIX—XX століттях вулиця Хорива називалася «Хорева» а москальською «Хорєваая».  

> Була вулиця Хорева. Названа в честь одного з братів легендарного Кия. Та знайшовся якийсь поклонник тхорів, поставив у кінці слова своє скромне інтелектуальне «я», і стала ул. Хоревая, себто тхоряча. Бо по-російському «хорь» — це по-українському «тхір». А по-українському Хорев — це і по-російському Хорев. 
> 
> А логічною мовою все це означає, що не до кожного слова треба ліпити своє «я». Тим більше, коли це «я» малоосвічене.


 Останні два речення, я б сказав, стосуються не лише назв вулиць.