[​​](http://telegraph.controller.bot/files/952802234/AgACAgIAAxkBAAEEVllqttVOF88ladM_BbYbFAJ9AvQU9gACgx9rG9YQuUkVKd_0m2NMegEAAwIAA3kAAz0E?sig=38H_uc7FiUWz0SAFbVEduoEchGSpVMW-vPKUNuNjD9k) Зої Кислій було 46 років. Вона народилася 8 листопада 1979-го в селі Піски-Радьківські на Харківщині. Коли їй виповнилося вісімнадцять, одружилася. Виховувала доньку. Займалася ремонтом квартир і будинків. Останнім часом працювала продавчинею в магазині.

"Вона була комунікабельна, дружелюбна, мала багато знайомих. Село для неї було всім, сестра знала чи не кожного. Була добра до людей, просто безвідмовна. А під час повномасштабної війни могла комусь щось підвезти за потреби, іншим – допомогти оформити виплати. Виїздити не хотіла. Запевняла, що все буде добре", – розповіла Тетяна Кравченко, рідна сестра Зої.

Життя Зої Кислої відібрав російський обстріл її рідного села 13 серпня 2026-го. Ворог атакував Піски-Радьківські з реактивних систем залпового вогню, зокрема центральну частину поблизу магазину.

Поховали Зою Кислу на кладовищі №18 у Харкові. У неї залишилися мама, чоловік, донька, онучка, сестра та брат.

**Українська правда спільно з платформою **[Меморіал](https://t.me/memorial_ukraine)** вшановують пам’ять загиблих українців**