Чому капітал взагалі повинен за щось боротися?

Суспільний устрій наших предків визначав три головні духовно-соціальні верстви населення: жерці, воїни та селяни. При чому торгаші існували завжди, але навіть володіючи значними матеріальними багатствами, все одно належали скоріше до третьої верстви, до селянства. Приналежність до воїнської верстви, в свою чергу, визначалася не стільки наявністю однієї зброї, скільки наявністю відчуття честі та ієрархічності, яка була безпосередньо пов'язана з особистими якостями і гідністю.

В часи середньовіччя традиційна воїнська верства продовжувала існувати, і навіть попри тонкий крихкий наліт пустельного авраамізму, продовжувала демонструвати архаїчні язичницькі риси, пов'язуючи свою владу з землею, родом та війною. Падіння традиційного устрою почалося з посиленням міських комун, купецтва, банкірів та фінансової економіки. Гроші змогли давати людині громадську силу незалежно від її приналежності до воїнської верстви.

Абсолютизація монархії прискорила деструктивні процеси, загнала воїна в наймані армії або селянство, а прихід ліберальної рівності символізував кінцеву поразку Традиції перед буржуа. Тобто сучасний великий капітал не є нащадком лицарської аристократії, і тому не має ні перед ким абсолютно ніяких зобов'язань, будь це захист землі, народу чи суспільного устрою. Раціональний капітал мав би фінансувати боротьбу, щоб зберегти власні активи але це економічний механізм, а не носій високої політичної ідеї.

Сучасний плутократ має такий набір активів, які набагато простіше переміщати між політичними просторами, на відміну від традиційного аристократа, тому боротьба його не цікавить. Це в нашому розумінні існують речі, варті нашого майна та життя, не в їхньому. Але це романтика і ностальгія. В сучасному світі, щоб наблизитися до традиційного устрою, економіка повинна зайняти підпорядковане становище, а над нею мають бути національні, духовні та героїчні цінності.

 [@vallholl](https://t.me/vallholl)