> Для всіх нас заготовлені долари і кулі. Кого не куплять, того вб’ють. Мене вб’ють, хто наступний?


19 вересня 1962 року народилася людина сталевої волі, воїн, націоналіст — Олександр Іванович Музичко, відомий також як Сашко Білий. Народившись в Кізелі Пермської області, Олександр походив з сім'ї українця, і знав про це. Його предки воювали в Армії УНР, брат діда воював в УПА. Три дядьки Олександра воювали в УПА і загинули від репресій. Вся родина була вислана в табори, потім до Пермського краю. Після відновлення незалежності України отримав українське громадянство. 

Все своє життя Олександр провів у боротьбі. Створив у Рівному першу націоналістичну організаці Спілка незалежної української молоді, згодом став членом Української національної асамблеї, увійшов до загонів УНСО на Рівненщині. Воював у Чечні, під час Революції Гідності був командиром Правого Сектору-Захід. Він з'являвся на засідання тодішньої Рівненської облради зі зброєю, заявляв, що не віддасть її, поки в країні не буде наведено лад, чинив тиск на мусорів Януковича.

Музичко спровокував кадрові зміни в регіональних силових структурах та змушував чиновників вибачатися перед громадою, писати заяви на звільнення та виділяти кошти на потреби Майдану. Там же він формував підкріплення для революціонерів Майдану і не допустив анархії в Західній Україні після втечі "гаранта Конституції" та самоусунення міліції від виконання своїх обов'язків. І як багато хто з героїв минулих поколінь, він пішов із життя так само буремно, як і жив.

24 березня 2014 року, вже після подій Революції Гідності, мусора затримали Олександра, та в кайданках застрелили. Сашко Білий був тим, хто перманентно перебував в стані війни з антинародною проросійською владою Януковича, і кого боялися до тремтіння пси режиму – ті, кому він обіцяв справедливу відплату. Його вбивство — одна з перших великих втрат націоналістичного руху після Революції, яка показала, що для держави війна проти героїв не закінчилася, отже Революція так і не була завершена.

 [@vallholl](https://t.me/vallholl)