> «Філософська спадщина Гомера»
> 
> Створивши школу Гомера, чия творчість втілювала їхній дух, греки постають як великі винахідники міфів надзвичайної важливості. Але вони відносно мало цікавилися космогонічними уявленнями. Вони віддавали перевагу кінцевому над безкінечним, вимірюваному над незмірюваним.
> 
> Їхнім улюбленим героєм був Одіссей, який додав до хоробрості логічний і винахідливий розум, що проявляється, зокрема, в хитрощах з Троянським конем («Одіссея», VIII, 492-516). Але чи не була йому покровителькою Афіна — богиня, чий філософський символ — сова — птах, що бачить у темряві?
> 
> Грецький спосіб мислення дозволив їм шукати раціональні пояснення явищ і покладатися лише на себе у пізнанні всесвіту. Таким чином, уважне спостереження за космосом призвело їх до розрізнення видимих явищ та їхніх невидимих причин.
> 
> Фалес Мілетський став засновником математики, замінивши емпіричний підхід єгиптян і вавилонян справжньою наукою. Гекатей Мілетський у своєму «Землеописі» став першим географом. Ксенофонт з Колофона та Піфагор з Самоса принесли нові методи у філософські роздуми та інтегрували в них геометрію, арифметику та астрономію. Внаслідок цього Геракліт Ефеський став лаконічним теоретиком гармонії протилежностей і вічного повернення життя у мінливих формах.
> 
> Згодом Демокріт пролив світло на атомну структуру матерії, Евклід підтвердив основи геометрії, а Арістарх Самоський висунув гіпотезу, що Земля — це планета, яка обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. У зовсім іншому стилі Геродот винайшов історичне дослідження, засноване на фактах, Гіппократ заклав основи експериментальної медицини, Сократ і Платон представили безмежні можливості філософської проблематики, Арістотель зафіксував правила логічного мислення, а Есхіл і Софокл перенесли в свій театр той самий дух трагедії.
> 
> (...)
> 
> Ці великі витвори, залишені нам грецьким генієм, у зародковому стані були присутні в «Іліаді» та «Одісеї».
> 
> У цих поемах у центрі оповіді знаходиться сповнене захвату спостереження за природою та особистістю, що не зустрічалося до цього моменту в традиції жодної іншої цивілізації. Жодне з вищих божеств, які так часто зустрічаються на Сході чи в Азії, не нав'язує довільні закони моралі під загрозою жахливих покарань. Навіть у своїй відсутності міри персонажі Гомера ніколи не оцінюються відповідно до абстрактних категорій добра і зла абсолютної моралі.
> 
> Натомість їх оцінюють відповідно до критеріїв благородства, великодушності, справедливості, або ж відсутності гідності та низості. Дослідження вкоріненої особистості пронизує обидві поеми. Воно є невід'ємною частиною скульптурного мистецтва, починаючи з класичної епохи.
> 
> Воно живило політичні інститути, закон і уявлення про те, що свобода поліса — це привілей благородних натур, а не прагнення ілотів.
> 
> Створюючи «Іліаду» (...) Гомер став хранителем найдавнішої пам'яті ахейських часів, що минули від нього на багато століть. В результаті, незважаючи на суперечливі впливи, дух «Іліади» ніколи не зникав. Він був тісно пов'язаний з Пам'яттю-Мнемозиною, обожествленою греками.
> 
> Поет, просвітлений Музами, дочками Пам'яті, — це той, хто знає, пам'ятає і передає естафету далі.
> 
> Протягом понад десяти століть Гомер був вихователем Стародавньої Греції значно більше, ніж філософи, яких часто погано розуміли.
> 
> Він навчав усього — і хоробрості, і metis, так цінованої Афіною — інакше кажучи, практичному розуму, кмітливості, удаваності й хитрощам, якими Одіссей так часто користувався заради праведної мети.
> 
> Але Гомер не пояснює, як це роблять філософи: він демонструє живі приклади, навчаючи якостям, які роблять з людини agathos, благородну і досконалу. «Прагнути перевершити інших, невпинно прагнути відзначитися» — радить Пелей своєму синові Ахіллу («Іліада», VI, 208).
> 
> (...)
> 
> Поет залишив у стислому викладі те, що Стародавня Греція пропонувала нащадкам: повагу до священної природи,
> досконалість як ідеал життя,
> красу як горизонт.


— Домінік Веннер, «Самурай Заходу».

На зображенні — давньогрецький скіфос, створений близько 440 р. до н. е., зображує розправу Одіссея над женихами Пенелопи.

 [@vallholl](https://t.me/vallholl)