Осіннє Рівнодення — свято Врожаю.

Щороку наприкінці вересня настає Осіннє Рівнодення — особливий момент, коли день і ніч, світло і пітьма, за тривалістю стають рівними. Після цього остаточно настає перелом, і світловий день поступово зменшується на шляху до Зимового Сонцестояння. В традиціях індоєвропейських народів вічному Сонцю надавалося особливе значення, як і сонячним циклам, тому Осінньому Рівноденню виділялося своє місце в житті наших предків.

 В германській традиції свято Осіннього Рівнодення відоме як Хаустбод (Hausbod), Хаустблот (Haustblot), Осінній Тінг (Herbst-Thing), Урожай (Harbistaz/Harvest). Якщо початок збирання врожаю потребував відзначення, то успішне його завершення — це час ще більшого святкування. Haustblót — це жертва (Blót) Богам за врожай, і святкування восени (Haust). Закінчується збирання врожаю майже так, як і починається сезон його посіву: бенкетом, танцями і поділом усього достатку.

Хаустблот був також часом забою тварин і підготовки до зими. Для людей це була переломна пора, урожай був очевидно необхідний для того, щоб люди могли вижити в холодні короткі зимні дні. Як Бог врожаю, Фрейр відіграє першочергову роль протягом цього сезону, данину поваги також віддавали богині зими та полювання — Скаді. Багаття, танці, бенкети та шанування Богів були важливими під час святкування.

 У слов'янській традиції Осіннє Рівнодення відоме як Осенини, День Осені та Овсень. Це язичницьке свято бере свій початок ще з часів Київської Русі. Свято було присвячене богині родючості —  Матері-Сирій Землі, а західні слов'яни в цей час також шанували Святовита. Земля же, в уявленнях давніх слов'ян, асоціювалася з народженням чогось нового, з материнством, з жіночим початком. З цього часу вся діяльність на полі закінчувалася і починалися роботи в будинку і у дворі. У будинках накривали святковий стіл, а до бенкету заколювали велику рогату худобу. 

Святкову їжу випікали зі свіжого борошна, виробленого зі свіжезбираної пшениці. В цей день влаштовували народні гуляння, співали та танцювали, влаштовувалися ярмарки та фестивалі. Молоді пари могли звернутися до Богів, щоб вони послали їм дітей. Важлива традиція свята – шанування домашнього вогню та його оновлення. Люди гасили весь старий вогонь в будинках, і запалювали новий, він завжди добувався ударами кременю або тертям дерева. Вважалося, що вогонь в цей день має особливу силу.

 В іранській традиції Рівнодення сприймалося як точка ідеального космічного балансу, коли день дорівнює ночі. Оскільки Мітра був богом договорів, присяг, чесності та справедливості, цей день вважався його особистим тріумфом. Для дозороастрійських аріїв осінь символізувала не скільки в'янення всього живого, стільки досягнення зрілості та досконалості всього, що виросло за літо.

В цей час скотарські племена приганяли стада з літніх високогірних пасовищ ближче до зимових стоянок. Влаштовувалися масштабні племінні бенкети, на яких ділили врожай та запаси, приносили жертви, укладали перемир'я, скріплювали шлюби та вирішували суперечки. Порушити клятву, дану в цей день, вважалося страшним гріхом, що карається гнівом Мітри. В часи зороастризму Мітра зберіг за собою покровительство над Осіннім Рівноденням.

 В кельтській традиції свято Осіннього Рівнодення відоме як Мабон, а також як Альбан Ельвед. Це час безмежної вдячності: Богам – за те, що вони відкрили людям секрети землеробства, Землі – за її родючість, собі – за працьовитість. На Осіннє Рівнодення кельтськими народами відзначається можливість пережити зиму. На святі спочатку демонструвалися, а потім з'їдалися найкращі літні дари. 

Вдень друїди забиралися на вершину гори, щоб провести більше часу з літнім Сонцем, оскільки ночі стають все довшими, а ввечері проводили ритуали, що гарантували достатність їжі в зимовий період. Головний символ кельтського Осіннього Рівнодення — є ріг достатку. Він служить нагадуванням: хоча світла стає менше, Сонце залишиться з нами. У вигляді зібраного врожаю, червоних яблук та інших результатів праці.

 [@vallholl](https://t.me/vallholl)