Ні. Це не про «внєшнєє управлєніє» і не про «соросят», але я не дуже розумію, чому в Україні слово «Сорос» перетворилося на щось, що нібито не можна критикувати без автоматичного запису в конспірологи.

Тобто, якщо я кажу Сорос, то мені одразу потрібно приліпити ярлик. Та ні, любі мої, такі категоричності ви можете лишити для російських чатіків. Бо якщо Федоров дійсно заброньований в фонді Сороса, то я хочу зрозуміти взаємозвʼязок. І спокійно подумати, які цілі переслідує ця людина. Так можна?

Дякую. Отже;

Джордж Сорос — іноземний мільярдер, який ще у **1990 році, до проголошення незалежності України**, створив тут фонд «Відродження». За наступні десятиліття пов’язані з ним структури вклали в Україні **сотні мільйонів доларів і профінансували десятки тисяч проєктів**.

І гроші йшли не тільки на умовні бібліотеки чи гуманітарну допомогу.

Фінансувалися **медіа, громадські організації, правозахисники, антикорупційні ініціативи, освітні програми, експертні центри, проєкти у сфері державного управління та реформ**.

Тобто приватний іноземний капітал десятиліттями системно інвестував у середовище, яке впливає на те, **що українці читають, які проблеми вважають пріоритетними, які реформи обговорюють і які рішення вимагають від держави**.

Називати це виключно «благодійністю» — дуже зручна підміна понять.

Коли росія фінансує в іншій країні політиків, медіа, експертів чи громадські організації, ми абсолютно справедливо називаємо це **іноземним впливом**.

Чому ж коли приблизно ті самі інструменти використовує західний мільярдер, слово «вплив» раптом стає мало не забороненим?

Найцікавіше, що сам Сорос особливо цього й не приховував. Ще у 1994 році він писав, що його український фонд підтримує багато інституцій, необхідних для функціонування сучасної держави та громадянського суспільства.

Прекрасно.

Тільки в мене просте запитання: **з якого дива приватний громадянин іншої держави взагалі повинен десятиліттями допомагати формувати інституції моєї держави?**

Можна скільки завгодно говорити, що його цілі були благородними. Можна знайти сотні корисних проєктів, які отримували ці гроші.

Але це не скасовує головного.

**Сорос купував не Україну. Не потрібно нести маячню про «внєшнєє управлєніє» і спрощувати. Але він купував і формував вплив в Україні. Це факт.**

Не обов’язково на президента чи конкретного міністра. Набагато розумніше вкладати гроші в середовище: журналістів, активістів, експертів, громадські організації, освітні програми та інституції. Бо президенти змінюються. А сформоване середовище залишається.

І найбільша претензія тут не до Сороса.

Він витрачав власні гроші та просував власне бачення світу. Це абсолютно раціональна поведінка для людини, яка має гроші й хоче впливати на суспільні процеси.

**Питання до нас.**

Як сталося, що за десятиліття незалежності Україна допустила ситуацію, коли приватний іноземний мільярдер зміг побудувати тут настільки величезну мережу фінансованих ним проєктів та організацій?

І чому українцям роками пояснювали, що навіть ставити питання про вплив цієї мережі — це мало не теорія змови?

Ні.

Теорія змови починається там, де немає доказів.

А коли іноземний мільярдер сам створює фонд, десятиліттями дає сотні мільйонів доларів на медіа, громадський сектор, експертне середовище та державні реформи — **це не змова. Це просто іноземний вплив, який чомусь дуже не люблять називати своїм ім’ям.**

**Тут не можна не **згадати українського олігарха Віктора Пінчука. 
**Сорос і Пінчук роками співпрацювали в Україні, сам Пінчук називав Сороса своїм ментором, а коли у 2019 році з’явився «Голос» Вакарчука, навколо партії ми знову бачимо людей із середовища грантів, стипендіальних програм та структур, пов’язаних із Соросом і Пінчуком.** Паралельно Вакарчук отримує величезну медійну присутність на телеканалах Пінчука. І нам пропонують вважати все це набором абсолютно не пов’язаних між собою збігів.

І якщо сьогоднішня новина про те що Федоров заброньований в фонді Сороса, підтвердиться.
То дозвольте мені не вважати це випадковістю, а спрощення про «внєшнєє управлєніє» я залишаю для  одноклітинних, нехай бавляться.