**Були часи, коли людська сеча була одним із найцінніших товарів. У Стародавньому Римі її збирали та продавали пральням — фуллонікам (на фото). Під час її розкладання утворювався аміак, який допомагав видаляти жир і бруд із тканин. Працівники замочували одяг у резервуарах і топтали його ногами, а для відбілювання використовували дим від спалювання сірки. Сеча була настільки затребуваною, що імператор Веспасіан запровадив податок на її збирання. Звідси походить вислів «Гроші не пахнуть».**

Сечу використовували також для обробки шкір: замочування допомагало розм’якшувати їх і видаляти шерсть. У фарбуванні тканин вона сприяла закріпленню барвників. У Середньовіччі та пізніше сечу змішували з гноєм та іншими органічними речовинами для отримання селітри — одного з трьох основних компонентів чорного пороху.