А коли ви востаннє робили щось для себе — не тому що треба, не для роботи, не для дітей, не щоб комусь стало легше… а просто для себе?  Питання наче просте, а відповісти на нього іноді ой як непросто. І от тут раптом виявляється, що навіть сісти за стіл, взяти пензлик і дозволити собі вибирати колір лише тому, що мені так подобається, — це вже маленька турбота про себе.

Мабуть, саме для цього Наталя й принесла ці гіпсові фігурки — щоб серед фарб і пензликів хоча б трохи зупинитися. Бо коли навколо постійно є чергове «треба», дуже легко забути спитати: а кому треба — всім навколо чи мені? І так само легко самій опинитися десь у кінці списку. А потім раптом згадати: це ж і моє життя теж. Я теж хочу не тільки справлятися — я хочу його проживати. 

Бо ми у себе одні. І, мабуть, турбота починається саме в той момент, коли перестаєш постійно ставити себе останньою.