Глина вдень, шпигуни ввечері — нормальний такий день у Хабі  І от що прикольно: оце «я тут нікого не знаю» дуже швидко змінюється на «а ти наступного разу теж приходь». Ще недавно сиділи незнайомі жінки, а трохи згодом уже підколюють одна одну, сперечаються й сміються так, ніби сто років знайомі.

І нам подобається, що все це насправді не тільки про глину чи ігри. Це маленькі приводи щось відчути, перевірити себе, посміятися й кілька годин не варитися у власній голові. А Женя вміє зробити так, що навколо дуже швидко стає якось по-своєму.

А найкраще — коли після такого вечора в голові залишається одна дуже проста думка: блін, добре, що таки прийшла