Іноді надію хочеться буквально намалювати — щоб серед усього, що відбувається навколо, не загубити її всередині. Саме такою вийшла нейрографіка «Молитва за Україну», яку проводила наша психологиня Марина Мозгова. Без гучних слів: лінії, кольори, власні думки — і те, що кожна вкладала у свою Україну. 

На зустрічі приходили не лише поодинці — дівчата приходили разом із колегами з ветеринарного центру, зі швейного колективу. І найбільше нам сподобався момент уже після: частину робіт вони забрали на роботу й повісили просто на стіні. Тепер серед звичайного робочого дня там є маленьке нагадування: ми можемо втомлюватися, хвилюватися, боятися — але всередині все одно залишається те, на що можна спертися.

Сьогодні це відчувається особливо. Бережімо цю надію в собі й одне в одному — і нехай вона щоразу повертає нам відчуття, що світло все одно сильніше