Колоски цього разу вперто не хотіли складатися з першого разу — їх плели, розплітали й починали заново. І, знаєте, в цьому дуже багато про життя. Та й сам Хаб колись теж не з’явився одразу таким, яким ми його зараз любимо. Потроху, людьми, підтримкою — і вийшло місце жіночої сили.

А поки навколо вже вогники, гарбузи й перші думки про свята, ми тут шукаємо свої цілі, краще чуємо себе, а після «Матриці Долі» дівчата виходили такими натхненними, наповненими й з надією в очах.

І ще раз нагадуємо одна одній просту річ: якщо щось не виходить одразу — це ще не кінець. І точно не треба проходити це самій