[#письменницькі_страхи](?q=%23%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%85%D0%B8)

Тільки що редагувала книгу і мій ноутбук вирішив вимкнутися. Ну, такий у нього характер. 

Все зависло, потемніло. Як і в моїх очах.

Він перезавантажився. Я увійшла в Google Doc і зрозуміла, що все над чим я працювала в останню годину — зникло. 

В очах потемніло вдруге. Серце після двох чашок кави, теж помаленьку натякало на інфаркт. 

Залізаю в історію змін. Бачу, що є час останньої правки і вона збігається з тим, коли мав вирубитися ноутбук Роблю копію, заходжу – нічого немає з того, що я робила сьогодні.

В очах темніє втретє. Серце вже серйозно натякає на інфаркт. 

Знаходжу наступний час змін. Повторюю всі дії і… нічого немає.

Повертаюся знову в основний документ. Блукаю від глави до глави. 

І…

Розумію, що то я тупа. Я весь час заходила на іншу главу. Звісно, те, що я редагувала — збережено. Просто я… Це я. І 20 хвилин втикала на іншу главу. 

Питання: як я не відразу зрозуміла, що це не вона? 

Я не знаю. Але такою близькою до зупинки серця – я давно не була.