KDK.

KDK. Сергій Болотніков
Про Кабаєва, український футбол і війну
Дивним чином історія мого дріб'язкового діалогу з Кабаєвим понеслась по трубах, навіть в КДК пацани це обговорили)) Тому, вочевидь, треба дещо пояснити. Як завжди, по пунктах:

Кабаєв не написав нічого поганого. Звичайний пост звичайної цивільної людини, яка змучилась від війни і хоче більше відпочивати. Якби це був не український футболіст, я б взагалі пройшов повз.
Мене тригернуло не те, що написав Кабаєв. А те, що він НЕ пише. Я передився всі пости Влада – багато фоточок себе, нової зачіски, дружини, дітей і, звісно, тренувань. Про війну – жодного слова.

І це ж не лише про Кабаєва. Давно ви бачили якісь круті жести підтримки ЗСУ від наших футболістів? Вразили щирі слова і сльози Андрієвського. Можливо, в мене погана пам'ять, але за останній час більше нічого не згадаю.

Я говорив це з самого початку повномасштабної війни. І продовжую говорити зараз – абсолютна більшість українських футболістів живуть в паралельній реальності, де війни не існує. Вони отримали бронь, заробляють десятки тисяч доларів на місяць, їздять за кордон, переходять в іноземні клуби, у них величезні аудиторії і власна бульбашка з таких же людей довкола. Як писав Кабаєв в тредсі, life goes on.
Я виділяю футболістів, тому що вони мають усі ресурси, щоб бути важливою опорою війська. Наприклад, використовувати свою публічність, запускаючи великі збори. Підключати іноземних зірок футболу під окремі проекти. Або взагалі відкрити благодійний фонд футболістів. Лише уявіть – умовно 300 людей, які щомісяця скидаються по кілька штук. Це мільйон (!) доларів. Тобто приблизно 150 авто, які ще й можна привезти військовим особисто.
І це я придумав кілька ідей на колінці за 5 хв, а у цих людей було 5 років. Але вони обрали нічого не вигадувати, просто копати м’ячика і жити своє прекрасне життя.
Звісно, футболісти так чи інакше допомагають військовим. Рідним, знайомим, окремим людям, які до них звертаються. Навіть під постом Кабаєва прийшли військові, які запевняли, що Влад не стоїть осторонь.

Вірю, що це так. Але чому вони роблять це не публічно? Якщо запитати їх прямо, ви почуєте багато пафосних слів про скромність, «добрі справи люблять тишу» та інші дебільні пацанські цитати. Я не можу це довести, але переконаний, що причина в іншому – якщо публічно говорити про свою допомогу, в тебе буде черга з бажаючих її отримати. Знаєте, що вони роблять в таких випадках? Тупо морозяться. Відчув це на власному досвіді, бо кілька разів намагався достукатись до декотрих футболістів для підтримки нашої бригади. Це було дуже принизливо.

Чи мають футболісти право жити в паралельній реальності і морозитись від війни? Як запитував в мене Кабаєв, «я щось порушую?». Звісно, мають право, вони дійсно нічого не порушують. Але чи мають право військові (навіть такі «тилові щури», як я) очікувати більшого від цих людей? Теж – так. Дивно і печально, що це доводиться пояснювати на 5-й рік війни.

ЗАПРОПОНУВАТИ НОВИНУ | ПІДПИСАТИСЯ: @AndriyuKK |
ЗАМОВИТИ РЕКЛАМУ