Христина Коціра Як ми шукали в Києві школу, де бодай трохи спілкуються українською мовою.

Христина Коціра
Як ми шукали в Києві школу, де бодай трохи спілкуються українською мовою.
Спроба номер один.
Донька йде на пробний день, є така опція, не лишається — всі діти російськомовні.

Спроба номер два.
Я пристаю до адміністрації, вчителів — скажіть відверто, скільки дітей спілкуються українською? Кажуть — 50 на 50.
По факту: з 30 дітей — ніхто.
Вчитель історії України розповідає, що не любить Львів, бо там погано озираються на російську, а він російськомовний киянин. Там радикали, але що візьмеш з тих западенців і взагалі, якщо всі заговорять на соловʼїній війна не закінчиться. А російська — дуже функціональна, бо нею можна порозумітися в Узбекистані. Це майже дослівно. На зауваження, що цій функціональності передувала причина — колонізаторська політика росії, каже: я зараз не про причини…

Психолог: формує коло, ставить єдину україномовну дитину по центрі і питає — а як ти думаєш, а чого люди переходять на російську, а ти сама переходиш, чим відрізняються росіяни від українців?
Класна керівничка (треба віддати належне) постійно наполягає на важливості української і розповідає, що в її дім росіяни прийшли зі словами — так ми ж с вамі на одном язикє разгаваріваєм, паетаму ми прішлі вас спасать.

Спроба номер три.
Після досліджень, опитувань.
Супер незручна школа для нас по добиранні.
Але з запевненням — українська мова для школи цінність. Про це написано на сайті, в договорі, це артикулюється.
По факту: з 15 дітей одна україномовна.
Це означає, що українська — офіційна мова на уроках. Як примусова вишиванка з шароварами в конкретні дні/години. А тільки дзвонить дзвінок, всі переходять на общєпонятний. І нема на то ради.
Класна керівничка телефонує до мене і розповідає, яка вона захоплена: яка у вас свідома дитина, це так круто в такому віці розуміти і відстоювати свої цінності, про це комунікувати , ви можете пишатися і тд.
Ну, але.

Спроба номер 5.
Чесно кажуть, що з 12 дітей — 4 з україномовних сімей. І що за межами школи всі переходять на російську. Чому підлітки вважають, що так модно, стильно, молодьожно, вчителі не розуміють.
Пост без нарікань.
Без моралі.
Без бідкання.
Без кісти в роті.
Просто констатація факту.
Лупаємо далі сю скалу.

P.S. До речі, вчора зайшла в вікіпедію, щоб глянути на назву книжки, де я співавторка, забула, а там хтось написав про нашу з Ніною пригоду, як ми потрапили на первий канал з історією, що кляті батьки-бандеровци запрєщают дитині в музшколі співати пісні Пугачової. Тоді вчителька державної музичної школи переконувала, що расспєвок на украінском язикє нє сущєствуєт. Всє на руском.

ЗАПРОПОНУВАТИ НОВИНУ | ПІДПИСАТИСЯ: @AndriyuKK |
ЗАМОВИТИ РЕКЛАМУ