Сергій Горобцов Сьогодні було скоєно напад на нашу Свято-Троїцьку парафію Православна Церква України

Сергій Горобцов
Сьогодні було скоєно напад на нашу Свято-Троїцьку парафію Православна Церква України в Биківні.

О 9:47 мені зателефонував штатний священник нашої парафії, протоієрей Костянтин Кузнецов, і повідомив, що викликав охорону через напад невідомих на територію храму.

Нападники ногами били по огорожі церкви, кидали каміння у церковні ворота, намагаючись проникнути на територію нашого храму. Отець Костянтин встиг записати на телефон погрози, які лунали на адресу нашої церкви.

Паралельно з охороною на місце події приїхала поліція. Нападники кричали: «Ахмат — сила!», заявляли, що «це їхня церква», перед приїздом поліції лунали також вигуки на підтримку агресії .

Під час конфлікту один із них сказав: «Давай відійдемо трохи», на що інший відповів: «Я не для цього сюди приїхав, щоб відходити». Ця розмова також змушує замислитися над тим, з якою метою вони взагалі приїхали до нашого храму.

Коли приїхала поліція, один із нападників почав розповідати про Серафима Саровського, щось кричав про «Русь». Через шум та обставини події було погано чути, тому достеменно відтворити його слова складно — чи то він говорив, що «стояв за Русь», чи що «воював за Русь». Але це також викликає закономірне питання: про яку саме «Русь» він говорив і що саме мав на увазі?

На превеликий жаль, поліція майже відразу відпустила саме того, хто найбільше кричав лозунг «Ахмат — сила!» та найбільш активно намагався пошкодити ворота нашого храму. Двох інших нападників затримали.

На поліцію надії, відверто кажучи, мало.

Згодом на місце події приїхали представники СБУ. Сподіваюся, що вони встановлять особи всіх причетних до цього нападу та дадуть належну правову оцінку їхнім діям.

Особливо насторожує той факт, що нападники прийшли саме до нашого храму, який лише п’ять місяців тому перейшов з УПЦ МП до Православної Церкви України.

Також нападники, за словами очевидців, були напідпитку. Але це не знімає головного питання: чи справді це був просто п’яний дебош, чи спрямована провокація?

І тут виникає кілька цілком закономірних запитань.

Перше. Чому поліція відпустила людину, яка найбільше кричала проросійські лозунги та намагалася пошкодити ворота українського храму?

Друге. Про яку саме «Русь» говорив один із нападників і що він мав на увазі?

Третє. Усі ці чоловіки призовного віку. Тоді чому вони досі не захищають Україну? Чому замість цього вони приїжджають до українського храму, кидають каміння, погрожують священнику та намагаються влаштовувати провокації?

Ми маємо пам’ятати: подібні речі не можна сприймати як звичайне хуліганство, особливо коли йдеться про погрози, проросійські лозунги та спробу проникнення на територію храму, який нещодавно перейшов до ПЦУ.

Наш храм — український. Наша парафія — українська. І ми не дозволимо залякувати наших священників та вірян.

Сподіваюся, що правоохоронні органи цього разу не обмежаться формальними діями, а встановлять усіх причетних, з’ясують мотиви цього нападу та дадуть належну правову оцінку тому, що сьогодні відбулося у Биківні.
Національна поліція УкраїниСлужба безпеки України.