Apple Music | Spotify | YouTube Music
Цей мюзикл виріс з однойменного альбому 1979 року, який Роджер Вотерс перетворив на своєрідну форму самотерапії.
У центрі сюжету — рок-зірка Пінк. Цеглина за цеглиною він зводить навколо себе стіну з власних травм: загибель батька на війні, тяжке дитинство, розбитий шлюб та нищівний тягар слави. Зрештою Пінк опиняється в повній ізоляції, перш ніж символічно віддати себе під суд, аби нарешті звільнитися.
Режисер Алан Паркер майстерно вплів в ігрове кіно неймовірну анімацію Джеральда Скарфа. Серед його образів — молотки, що крокують фашистським строєм, квіти, які пожирають одна одну, та вчителі-м'ясорубки. Це єдиний спосіб показати те, для чого бракує слів. У стрічці майже немає діалогів. Усю історію веде музика, частину якої спеціально перезаписали для екранізації.
Історія є прямолінійною і жорсткою метафорою проти фашизму та масового конформізму. Вона наочно демонструє, як людина, загнана в ізоляцію власним болем, сама перетворюється на диктатора.
Кажуть, після прем'єрного показу в Каннах Стівен Спілберг повернувся до керівника Warner Bros. і шоковано прошепотів:
Що це, в біса, було?
💿 The Wall (1979)
Pink Floyd
▶️ Apple Music | Spotify | YouTube Music
AllMusic 90
Аудіо Дайджест 💽
#мюзикл