Після вчорашнього приїзду Кушнера і Віткоффа хочеться помити не тільки руки, а й очі.

Після вчорашнього приїзду Кушнера і Віткоффа хочеться помити не тільки руки, а й очі. Я не психолог, але дещо розуміюсь на комунікаціях, мові тіла та архетипах політиків. Обоє гостей - абсолютно прогнозовані персонажі з великим его, з виключним бажанням зберегтися в оточенні Трампа (а відтак - прогинаються там, де треба і не треба, аби тільки не вишвирнули їх з місця, де можна заробляти) і з повним нерозумінням світових процесів. Їх місія "миротворців" - не нашкодити самим собі, а ще краще десь "прикурити" на обставинах і можливостях. Тому думати, що їх приїзд до Києва щось кардинально змінить від осені 2025-го року - себе обманювати. У Кремлі це давно прочитали. І тому готові грати з Віткоффом у гру в піддавки і подумки посилати куди подалі. Та й з Трампом вони роблять те саме, але в більш "витонченій" формі.

Що робити? З наступного року у США стартуватиме президентська кампанія. І для Білого Дому просто не стане часу розпорошуватися на усі напрямки. Ми не втримаємо увагу США, як би нам цього не хотілося. А паралельно у Європі буде цілий парад виборів, які не віщують добрих новин. Тобто у нас за великим рахунком є час "примушування Кремля до перемовин" до квітня наступного року. Тому зима має бути страшною не тільки для нас (що вже традиційно), але й для рускіх. Тільки збільшення ударів зможе стати фактором для Росії щось там переглядати. По суті, для виходу на фінальну пряму цього протистояння залишилися лічені місяці. (с) Віктор Шлінчак