Я буваю не правий та роблю помилки.

Я буваю не правий та роблю помилки. Як і всі люди. Визнаю їх і роблю роботу над ними. Не завжди легко, але під тиском аргументів треба бути дурнем, щоб ігнорувати свою неправоту. І коли мені доводять, що я зробив помилку, то я її виправляю і визнаю її. Нещодавно я виклав відео з Зе, яке мене відверто здивувало і тим, як виглядав Зеленський і тим, що він казав. Дуже швидко в коментарях написали, що відео було технічно сповільнено. Тоді я запитав у мого знайомого технаря чи так це? І отримав підтвердження. Що я зробив? Зніс відео і зразу написав допис про те, що відео було технічно сповільнено. Був не правий? Визнав і виправив це. Я ж не Зеленський, який знає, що не правий, але не може це визнати.

Але в останній час я бачу, що велика кількість людей вважають себе істиною в останній інстанції та борються за право бути джерелом єдиною вірною думки. При тому, вони озвучують таку дичину та дурню, що диву можна датися. І от ця дивна, інфантильна, безапеляційна та ультимативна позиція мене відверто дивує та дратує. Можна ввічливо і коректно сказати, що у нас соцмережами давно шириться синдром Данінга-Крюгера, але якщо відкинути ввічливість, то варто визнати, що у нас фактично забагато довбойобів. Так, у нас забагато довбойобів, які ображаються, коли їм кажеш хто вони та які не бажають еволюцінувати. А найгірше навіть не те, що їх забагато, а те, що в них є підтримка з таких, як і вони.

Вибачте, але під час війни це розкіш, яка занадто дорога для України. Я за різноманіття поглядів та думок, але не планую поважати чи толерувати тих, хто вважає, наприклад, що Земля пласка або владу не можна критикувати чи ще щось таке. Так, я за свободу слова, але не варто її плутати з вседозволеністю і вимагати поважати погляди та думки довбойобів. Бо вони вже у 2019 році привели країну до кризи, з якої ми невідомо як та коли вигребемо. Вибачте за різкість.