І от, приходимо ми, значить, до нього на кафедру одного квітневого дня, морально готові отримати звіздюлей за все хороше, а там інший викладач, якого ми інакше як Вітюшею між собою не називали, бо він вигулював нас містом в рамках курсу історії містобудування, читав первісну культуру і коштував нам мінімум нервів. І от цей Вітюша подивився на нас, зітхнув, і каже:
— Сергію Івановичу, Паска на носі, дівчатам про душу треба подумати, а не кого як стратили, відпустіть їх з богом!
Найкумедніше, що це спрацювало. Нас таки з богом відпустили.
До чого я це все веду. Вишивка називається Три королі. Ті самі, з Нового Завіту. Тому Книгарню Буе я дивлюсь, але і про душу не забуваю! Як Вітюша заповідав! 😁