Абсолютний сором щодня й щогодини...
======
А мені на пам'ять прийшла чи то бувальщина, чи побрехенька від Івана Степановича Плюща. Я часто бував у одній з ним компанії і в фракції Наша Україна Ющенка і протім в одній депутатській групі. Коли ми з Ющенком летіли спеціальним бортом до Варшави на конференцію в Сеймі та підписання угод із однією їхньою партією, Івана Стакановича просто несло всю дорогу (я сидів поряд з ним) і весь час перебування.
А в нього була улюблена серія історій про тодішніх комуністичних активістів "від землі" й постійних делегатів усіх з'їздів та пленумів Машки та Пєтьки з якихось совхозів на Київщині. Клявся, що то реальні люди. То в літаку він мене довів до істеричного реготу кількома бувальщинами і цим також:
Іде засідання якогось з'їзду в москві, розповідають про міжнародну ситуацію. А Пєтька хоче Маньці показать, який він вумний і так потаємно шепче їй на вухо:
— Ой Маню, щось мене Гондурас нині беспокоіть...
— А ти його чеши поменше!
Як у майбутнє заглянув...
====
Ще згадалося, як ми були в одній депутатській групі, нам під різні свята влаштовували якісь розкішні корпоративи-посиденьки в заміських ресторанах. І там нас розважали тодішні звьоздочки, щоразу також квартал із Zеленським. То я й зараз з повагою згадую, що Іван Степанович непогано реагував на різних пєвічєк, збадьорювався, аж його молода красуня-дружина смикала, а коли блазнював Zеленський чи інше сміття, він спокійно накладав собі на тарілку щось із смаколиків і віддавася іншим, гастрономічним задоволенням. І ще штурхав мене в бік: Ну, Чорновіл, налий, бо від цього всього щось випити хочеться...