І ще до цієї войнушки спецслужб на Березняках.

І ще до цієї войнушки спецслужб на Березняках. Як кажуть, один раз — це випадковість, двічі — злочинна халатність, а більше — вже диверсійно-терористична діяльність чи відкрита війна спецслужб на радість ворогу...

Ситуацій, які пробували закомуфлювати, як успішну бойову операцію, а потім, як випадковий дружній вогонь, хоча насправді переважно все було значно гірше, в нас хоч відбавляй. Я не колекціоную смажені факти, тому й не забиваю собі цим пам'ять. Але є те, чого забути не можна, а про щось і права не маємо. Наведу перше, що спливло в пам'яті:

* Через абсолютну заборону zеленського готуватися до війни, в перші дні вторгнення відбулося багато збиттів, уражень своєї техніки тощо. Не були відпрацьовані позивні, координація, співпраця підрозділів. Найвідоміші два інциденти, коли ЗСУ сприйняли на Берестейській підрозділ ТРО за ворожий десант і розгромили їх прицільним вогнем та убили особовий склад. Те саме на Оболоні, де нам розповідали про прорив рашистської десантури, а то переміщувалися бійці НГУ. Також усі загинули. Ці два провали досі ховають за брехнею про перші бої в межах Києва. Зокрема, з метою випрадати тупу брехню про "бої на Банковій і в коридорах опи, де Татаров убивав чеченців".

* Між 3 та 5 березня 2022 року СБУ схопили й розстріляли такого собі російського банкіра Дениса Кірєєва, якого Арахамія за наказом Zеленського включив у склад делегації для переговорів з рашею, що проходили в Білорусі. Арахамія потім мовчав, ніби води в рота набрав, а Буданов запевняв, що СБУ розстріляли видатного агента ГУР. Його й поховали з почестями та посмертно нагородили. Цього Кірєєва, який дуже мутний тип і скорше за все усе ж не наш, а рашистський агент, убили, попри всі заяви, не при затриманні із звинуваченням у держзраді, а вже чи то в машині, чи вивізши десь подалі. Тобто форменний розстріл без намірів арешту. Тоді спалахнув жорсткий конфлікт Буданова з Бакановим. Баканов за пару місяців злетів.

* У ті самі тижні (10 березня) я й сам, імовірно, став опосередкованим свідком частини такої сутички. Минав блок-пост на шляхопроводі на Осокорках — їхав із сусіднього кварталу, де появилась розкладка з овочами й по сусідству в кіоску були цигарки (хто тоді жив у Києві, пам'ятають про такі моменти справжнього щастя). І почув автоматні черги. На приватних садибах Осокорків посеред вулиці поліція догнала автомобіль і зрешетила в ньому, як сповіщали, високого офіцера СБУ Дмитра Дем'яненка. Був явний розстріл. Чи був він зрадником, чи став жертвою розбірок між силовиками, не знаю, ходили обидві версії.

Це лише кілька спогадів з перших пари тижнів вторгнення. Але достатньо, щоб засумніватися у формулюваннях "випадковість" чи "халатність".