От я щойно закінчив запис свого денного випуску на ютюб і в останньому питання хтось із глядачів дис

От я щойно закінчив запис свого денного випуску на ютюб і в останньому питання хтось із глядачів дискутував зі мною через свої власні аналогії щодо розвитку України. Я раніше висловив скепсис щодо порівняння із Сомалі, бо на мій погляд воно абсолютно не відповідає нашим реаліям і в середині, й на зовні. На мій погляд у нас відбувається фатальна гаїтизація суспільства й ми поступово котимося до суспільно-державної моделі саме Гаїті — наводив чимало аргументів.

А сьогодні автор мені запропонував порівняння з Родезією, яка перетворилася після свого 2019 року з власним, тільки чорним, Zеленським і брєжнєвим в одній особі при владі на Зімбабве. Загальна символіка є, але я люблю розкладати по поличках, а там уже геть порівняння й аналогії не грають.

Але то питання оцінок і сприйняття кожного. А знаєте, що мене тут добиває? Бо такі ж питання з порівняннями доволі часті. Та й у спілкуванні це випливає. Те, що ми з певного часу, все з того ж 2019-го, ну, може, з 2020 року остаточно перестали себе порівнювати (хай і в гіршому напрямку) з Німеччиною, Польщею, Британією...

Завдяки zе ми вже десь з півтора року навіть з Молдовою не шукаємо асоціацій та порівнянь. А всі ставлять для визначення схожості й аналогій: Сомалі, Зімбабве, Гаїті... І це ж явно десь із підсвідомості. Знаєте, що може бути страшнішим, ніж перетворитися на Сомалі чи Гаїті? Змиритися з цим і шукати саме в таких зруйнованих країнах аналогії й порівняння для себе, не прагнучи звідти вирватися до світу нормальних і успішних...