Я дуже радий, що нам таки вдалося всім разом це зробити в останні три дні.

Я дуже радий, що нам таки вдалося всім разом це зробити в останні три дні. Наша товаришка з чату настільки зворушливо добивалася вшанування й нагородження її брата-героя, який загинув торік у Покровську, що зворушила й змусила нас усіх цим перейнятися. Просто нагадаю, що десь із 18 тисяч підписів Вікторія зуміла зібрати власними силами, доки ще приєдналася до нашого товариства. А далі з 25 серпня залишалося ще багато підписів і зовсім мало днів.

Але спільними зусиллями це вдалося зробити. Дякую друзям, до яких також довелося звертатися, коли наш ресурс небайдужих став вичерпуватися. Олександр Бригинець двічі закликав своїх читачів долучитися. Дякую Віктору Уколову, Вікторії Максименко, всім іншим. А що мені особливо приємно, останні штрихи, коли вже була паніка, де взяти ті кілька сотень підписів, поставила разом із своїми читачами Світлана Самарська.

Це ще не рішення, але надійний початок дороги. З тими нагородженнями в нас усе геть паскудно. Але після петиції (звісно, без уваги й власної волі того Zе — він же їх не читає) клопотання буде розглядатися в нагородному відділі. Й там уже самій родині доведеться попрацювати з колегами та командирами полеглого героя, щоб були належні клопотання тощо. Думаю, що й так уже це все робиться... А всім вам дуже дякую.