Я ще не зовсім виздоровів, тому маю законне право потішити себе ілюзіями: і власними, й чужими.

Я ще не зовсім виздоровів, тому маю законне право потішити себе ілюзіями: і власними, й чужими. Бо є ж у США мудрі люди, які розуміють, що та па-раша завжди буде загрозою для світу, якщо її не розчленувати на багато невеликих і обмежених у збройних можливостях країн. Навіть деталі розписують. Так, автор видання 19FortyFive Майкл Рубін, трошки полякавши ймовірними ядерними ударами, далі пропонує єдино вірний шлях.

На жаль, по перше, такий варіант ніхто й ніде не підтримає, посилаючись на Хельсинкські домовленості й інші норми міжнародного права, ніби та болотна недоімперія з ними колись рахувалася. Друге: чи потрібно нормальним країнам прийняти до себе не лише сотні тисяч квадратних кілометрів суцільної рухни й застою, але ж і насичені мільйонами голів москальської бидло-маси? От уявіть собі, як Україні з територіями вливають 1115-20 мільйонів того біо-сміття... І третє: в США, єдиній країні, яка справді може такого досягнути, править кретин Трамп, який розпинається у виявах своєї збоченої любові до пуйла. А такі, як Рубін можуть хіба помріяти. І ми разом з ними.

До речі, для мене критерієм на харошого руского (без лапок) є визнання необхідності припинення існування рашистану в формі імперії, в тому числі й територіально — віддати все украдене й лишитися тільки в тому болоті над Клязьмою. Поки від етнічних росіян почув таку позицію лише від одного — Іллі Новікова.