Джон Гальяно відмовився від виставки про себе в MET.

Джон Гальяно відмовився від виставки про себе в MET.

Цьому передувала хвиля розгромних статей у ЗМІ, листів в музей та постів в соціальних мережах, які закликали Музей (та, очевидно, редакцію Vogue) переглянути своє рішення з приводу глорифікації Гальяно.

«Я безмежно вдячний Метрополітен-музею, а особливо Максу Голляйну, Ендрю Болтону та Анні Вінтур, за надзвичайну честь запропонувати виставку, присвячену моїй творчості.

Те, що мій творчий шлях став предметом уваги інституції, якою я захоплювався все своє життя, зворушило мене глибше, ніж я здатен висловити словами. Я назавжди залишуся вдячним за довіру, турботу та ґрунтовну дослідницьку роботу, які Макс, Ендрю, Анна та вся команда Met вклали в цей проєкт.

Після тривалих роздумів і обговорень з усіма причетними я з великим сумом вирішив, що наразі буде краще, якщо ця виставка не відбудеться.

Я й надалі повністю усвідомлюю свою відповідальність за біль, якого завдали мої слова в минулому, особливо за образу, якої я завдав єврейській та азійській спільнотам, і глибоко про це шкодую. Я розумію, що справжнього спокутування неможливо досягти завдяки виставці, інституційному визнанню чи одному публічному жесту. Це постійна відповідальність, яка проявляється в готовності слухати, вчитися та у власній поведінці з плином часу.

Я не хочу, щоб дискусія навколо мене ставила Met у складне становище або відвертала увагу від видатної роботи Інституту костюма. Я також визнаю і поважаю те, що виставка, присвячена моїй творчості, могла б завдати болю деяким людям.

Я також хотів би висловити найглибшу вдячність усім, хто спрямовував, підтримував і супроводжував мене протягом цих п’ятнадцяти років тверезості та відновлення після алкоголізму й залежності. Ваша мудрість, терпіння та людяність допомогли мені більше, ніж я коли-небудь зможу належно висловити. Я назавжди у великому боргу перед вами за те, що ви подарували мені, як і обіцяли, життя, краще за те, про яке я міг коли-небудь мріяти.

Моя вдячність Met, Максу, Ендрю та Анні залишається глибокою й незмінною. Їхня щедрість, людяність і віра у важливість моди як мистецтва, культури та історії — так само як і їхнє розуміння людської вразливості та здатності змінюватися — назавжди залишаться зі мною».