Не бути податковим резидентом ніде формально можна, але від податків це не звільняє Серед фрілансері

Не бути податковим резидентом ніде формально можна, але від податків це не звільняє

Серед фрілансерів, інвесторів та цифрових кочівників популярна ідея: жити по 3–4 місяці у різних країнах, ніде не бути податковим резидентом та не сплачувати податки. Насправді це швидше виняток, а платити часом доводиться навіть більше.

Дні перебування – це лише один із критеріїв.
Іспанія вважає резидентом людину, чиї чоловік/дружина і неповнолітні діти на утриманні живуть у країні, поки ця людина не доведе протилежне.

Не завжди допомагає і від'їзд. Громадянин Німеччини, який поїхав без нового резидентства і зберіг у країні значні економічні інтереси, за умов ще десять років платить там податок з ширшого кола доходів, ніж звичайний нерезидент.

Без резидентства немає і сертифіката про резидентство, а без нього не застосувати угоди про уникнення подвійного оподаткування: країна, де виник дохід, утримає податок за повною ставкою.

Для автоматичного обміну інформацією банк зобов'язаний встановити податкове резидентство клієнта і без нього у відкритті рахунку можуть відмовити. За старими рахунками банк шукає ознаки резидентства, наприклад колишню адресу, і може надіслати дані туди, звідки ви поїхали. Доводити, що ви там більше не резидент, вам доведеться, а без нового резидентства це складніше.

Розумніше усвідомлено вибрати нову країну резидентства та коректно розірвати зв'язки з колишньою.

👉 КІК: секретні матеріали