Найдовший перекур в історії кіно ☕️🚬 Сімнадцять років.

Найдовший перекур в історії кіно ☕️🚬

Сімнадцять років. Рівно стільки знадобилося Джиму Джармушу, щоб зняти одинадцять чорно-білих діалогів за столом, де люди просто п’ють каву, палять дешеві (і не дуже) сигарети та ведуть абсурдні, незграбні, чарівні бесіди ні про що і про все водночас. Для індустріального кінематографа такий термін виробництва називають виробничим пеклом, катастрофою рівня «Апокаліпсису сьогодні» чи «Людини, яка вбила Дон Кіхота». Але Джармуша, одного з найголовніших поетів в історії американського незалежного кіно, це взагалі не хвилювало. Від самого початку цей проект не планувався як повний метр: усе стартувало в 1986 році з короткого скетчу для Saturday Night Live з Роберто Беніньї, після чого режисер понад півтора десятиліття тримав концепцію на «повільному вогні».

Джармуш просто ловив нагоди між зйомками інших фільмів — знаходив кілька днів, хапав плівкову камеру й саджав за столики друзів-музикантів та акторів (від Тома Вейтса й Іггі Попа до Кейт Бланшетт і Білла Мюррея), поки мозаїка з одинадцяти новел нарешті природно не склалася в єдине полотно. Сувора чорно-біла палітра, скатертини у клітинку та геометрія попільничок очищують простір від усього зайвого, залишаючи глядача сам на сам із нервовими затяжками, незграбними паузами й абсурдними діалогами протягом 11 неповʼязанних між собою історій. Це витончений кінематограф присутності на який Джармуш витратив рівно стільки часу, скільки життю знадобилося для появи правильних облич і потрібного настрою.

Кіно Дайджест ⚡
#постери #галерея